Вибух у музеї: коли недбалість ранить людей, а правоохоронці мовчать

Музей, що мав охороняти спадщину, але став джерелом загроз: хто знищує унікальний об’єкт національного значення

У самому центрі України, в селі Побузьке Кіровоградської області, розташований об'єкт, що мав би бути гордістю держави — Музей ракетних військ стратегічного призначення. Це єдиний у своєму роді музей, який зберігає унікальні експонати епохи холодної війни: бойові ракети, пускові шахти, командні пункти, системи зв’язку та іншу техніку, що формувала ядерний щит колишнього СРСР. Однак, замість того щоб служити прикладом збереження національної історії, цей музей перетворився на осередок злочинної недбалості, корупції та смертельної небезпеки.

Музей є філією Національного військово-історичного музею України. Його головна мета — не лише збереження технічної спадщини, а й формування патріотичного світогляду громадян, особливо молоді. Тут регулярно проходять екскурсії, уроки мужності, зустрічі з ветеранами. Але під зовнішнім фасадом державної значущості ховається цілком інша реальність — зловживання, розкрадання, корупційні схеми і абсолютне нехтування безпекою. Ключовою фігурою сьогоднішньої історії є директор музею — Сергій Рахліцький. Численні порушення мали би давно стати предметом перевірки з боку контролюючих органів, однак цього не сталося. Якщо згадані схеми залишались у тіні роками, то останні події — поставили музей у центр національного скандалу.

Кульмінацією багаторічної безкарності в Музеї ракетних військ стратегічного призначення став вибух 15 квітня 2025 року. Того дня територію музею відвідував Ігор Поздняков, 50-річний мешканець Первомайська Миколаївської області. Як свідчать офіційні документи Нацполіції, приблизно о 13:26 неподалік одного з музейних об’єктів стався вибух невстановленого боєприпасу, що був частиною експозиції.

Результат — мінно-вибухова травма, струс головного мозку та забій м’яких тканин голови й тіла. Потерпілого госпіталізували. На місце події прибула вибухотехнічна служба, поліція, слідчі. Відкрито кримінальне провадження за ст. 271 ч. 2 КК України — порушення вимог охорони праці, що спричинило тяжкі наслідки.

Та трагедія, що сталася, не була випадковістю — її передувала серія грубих порушень техніки безпеки, про що свідчать очевидці. Один із них — співробітник музею, який погодився надати коментар на умовах анонімності — розповів редакції шокуючі деталі:

Розпиляли український танк, який мав бути відремонтований і переданий на фронт. А його просто здали на металобрухт. І це не поодинокий випадок — десятки українських і трофейних російських танків були розртляні і продані. Але коли пиляли один із них — у стволі залишався снаряд. Саме під час різання стався вибух. Одному чоловікові вибило око, іншому — перебило артерію і зламало ногу. Обох ледве врятували. Вони досі в лікарні.

Правоохоронці, попри тяжкість події, обмежилися формальним розслідуванням. Керівництво музею — на чолі з директором Сергієм Рахліцьким — не відсторонене, жодних рішучих дій не вжито. Така реакція — або повна безвідповідальність, або результат впливу на слідство з боку осіб, зацікавлених у збереженні “схем”.

Поки мовчать органи влади — музей лишається замінованою пасткою для кожного, хто заходить на його територію.

Крадіжки, "мертві душі" та прокат танків: музей як приватна кормушка

Вибух 15 квітня став наслідком багаторічної системи зловживань і корупції, що охопила музей зсередини. За свідченнями працівників, зловживання в установі носять постійний і системний характер.

Керівництво музею використовувало бюджетні кошти непрозоро — через фіктивні акти, завищені кошториси, підставних підрядників. У штаті значаться так звані «мертві душі» — особи, які фізично не з’являються на роботі, але отримують заробітну плату. Частину цієї зарплати вони зобов’язані повертати директору або іншим представникам адміністрації, фактично відпрацьовуючи свою фіктивну присутність.

Премії в музеї — це ще одна форма корупційної практики. Надбавки отримують лише ті працівники, які погоджуються віддавати частину цих коштів керівництву. Ті, хто не бере участі в цій схемі — позбавляються будь-якого матеріального заохочення або перебувають під тиском адміністрації.

Ще однією формою зловживань стало незаконне використання музейної техніки — її прокат для комерційних заходів, зйомок, реконструкцій, без жодного оформлення договорів або реєстрації в бухгалтерії. Прибутки від цього використання осідали в кишенях організаторів, минаючи державну скарбницю.

Особливо цинічним виглядає факт розпилювання техніки, яка могла бути передана на фронт. Танки і бойові машини, замість відновлення, знищувалися на металобрухт. Один із таких випадків завершився трагедією — вибух снаряда в стволі під час різання став причиною важких поранень двох осіб.

Усі ці факти свідчать про повну деградацію управління музеєм, перетворення його на приватну «кормушку», яка функціонує під прикриттям державного статусу та за мовчазної згоди правоохоронців.

Музей — це замінована територія безкарності

Сьогодні Музей ракетних військ стратегічного призначення — це не центр патріотизму. Це символ розрухи, наживи і тотального ігнорування відповідальності. Це місце, де вибухають снаряди, зникає техніка, крадуть бюджет — і за це ніхто не відповідає.

Сергій Рахліцький має бути негайно усунений з посади, а його діяльність — розслідувана. Не лише за халатність, а за системне знищення державного майна, створення загрози життю людей і корупційні злочини.

Кожен день його перебування на посаді — це ще одна мінна пастка для відвідувачів і ганьба для держави.

Мовчання влади і правоохоронців більше не може бути виправданням. Це або буде точкою очищення — або ще однією справою, яку поховають під уламками безкарності.