Скільки платники податків у Європі витратили на допомогу Україні

Понад €340 млрд у вигляді двосторонньої допомоги — саме стільки уряди країн Заходу та їхніх партнерів зобов’язалися виділити на підтримку України з початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році, за даними Ukraine Support Tracker Кільського інституту світової економіки

Про це повідомляє інформаційний портал "UNA" із покликанням на дослідження Лесі Дубеннко у КиївПост

Найбільшу частку становлять США — близько €115 млрд сукупної військової, фінансової та гуманітарної допомоги. Далі йдуть інституції ЄС із приблизно €84 млрд, тоді як такі країни, як Німеччина (€25 млрд) і Велика Британія (€19 млрд), також зробили значні внески.

Окрім найбільших економік, друга група країн — зокрема Японія та Канада, які надали понад €10 млрд кожна, — забезпечила суттєву підтримку. Водночас менші держави, як-от Данія, Нідерланди та Швеція, виділили від €9 млрд до €11 млрд, і значну частину цієї допомоги становила військова підтримка.

У сукупності ці цифри свідчать про масштабну й скоординовану міжнародну підтримку. Водночас, як сказали б прихильники тетчеризму, «державних грошей не існує», тож який реальний внесок платників податків у кожній країні?

У центрі уваги — скандинавська трійка

Якщо перерахувати допомогу Україні за 2022–2025 роки на середній внесок одного платника податків, у більшості великих економік він становить приблизно €600–€700 (оцінки можуть незначно змінюватися в міру оновлення даних).

Найвищі показники мають Данія (€3 650), далі Норвегія (€3 186) і Швеція (€1 622).

Понад €1 000 також припадає на одного платника податків у низці країн: Естонії (€1 343), Фінляндії (€1 267), Нідерландах (€1 094), Литві (€1 054) та Люксембурзі (€1 033).

США, попри припинення безповоротної допомоги у 2025 році, залишаються на рівні €716 за сукупний період. У подібному діапазоні — Канада (€683), Ісландія (€667), Латвія (€640), Велика Британія (€567) та Німеччина (€557).

Наступну групу формують Швейцарія (€392), Бельгія (€359) і Польща (€328).

Водночас найнижчий середній внесок платників податків за 2022–2025 роки зафіксовано у Франції (€252), Австрії (€183) та Португалії (€181). Великі економіки, як-от Іспанія та Італія, взагалі не входять до верхнього сегмента — їхній показник становить €104 і €112 відповідно.

 

Середній внесок платника податків за весь період 2022–2025 років. Формула: обсяг допомоги (дані Ukraine Support Tracker) ÷ кількість працівників (дані OECD, Світового банку та національних статистичних служб) = вартість на одного платника податків. У цьому розрахунку кількість працівників використовується як наближений показник кількості платників податків — стандартний підхід для порівняння між країнами.

Втім, це не повна картина

Середній внесок платника податків суттєво змінюється, якщо врахувати витрати держав на підтримку біженців.

Хоча платники податків у Норвегії (€4 721) та Данії (€4 153) і далі очолюють список, у Латвії та Польщі цей показник зростає до €2 588 і €2 549 відповідно. Ірландія та Чехія, яких не було у попередній топ-20, піднімаються вгору списку з показниками €2 250 і €1 985 на одного платника податків. Литва також суттєво підвищує показник — приблизно до €1 877.

Інші країни, відсутні в попередній таблиці, зокрема Болгарія, Румунія та Іспанія, також входять до топ-20 — із показниками €1 156, €1 077 і €1 040 відповідно (для Іспанії — €675).

Навіть країни з більш скептичним ставленням до допомоги Україні, як-от Угорщина, потрапили до списку. Якщо врахувати витрати на біженців, середній внесок угорського платника податків становить близько €966 на одного працівника за 2022–2025 роки.

 

Середній внесок платника податків за весь період 2022–2025 років. Формула: обсяг допомоги + витрати на біженців (дані Ukraine Support Tracker) ÷ кількість працівників (дані OECD, Світового банку та національних статистичних служб) = вартість на одного платника податків. У цьому розрахунку кількість працівників використовується як наближений показник кількості платників податків — стандартний підхід для порівняння між країнами. Оцінки витрат на біженців базуються на звіті OECD Migration Outlook 2022 та масштабуються за даними UNHCR.

У цьому порівнянні немає переможців

Допомога Україні має різні форми і не зводиться лише до витрачених коштів — від постачання спеціалізованого обладнання та обміну розвідданими й досвідом до інших немонетарних форматів підтримки. До того ж навіть країни, як-от Японія, які не потрапили до топ-20, надають відчутну допомогу: €157 на одного платника податків — попри відсутність у Токіо прямих історичних чи безпекових зобов’язань, подібних до європейських.

Оскільки країни суттєво різняться — за розміром економіки, населенням і податковими системами — будь-які порівняння та висновки слід робити обережно, тим більше що йдеться лише про оцінки. Витрати на біженців також частково компенсуються тим, що самі біженці з часом виходять на ринок праці й стають платниками податків.

Крім того, варто враховувати, що інституції ЄС виділили Україні €84 млрд — це також кошти платників податків, хоча й акумульовані інакше. Тобто в підсумку вони походять із тих самих національних податкових баз, а не є окремим джерелом фінансування.

Водночас певні висновки зробити все ж можна.

Деякі країни загалом сприймають загрозу з боку Росії серйозніше за інші. Серед визначальних чинників — географічна близькість до Росії, більша стійкість до російської пропаганди та дезінформації, а також історичний досвід. Впливають і такі фактори, як рівень соціального захисту та ВВП на душу населення. Звідси й сформований поділ між Північчю та Півднем: платники податків в Іспанії та Італії не входять до групи лідерів за внесками, а Іспанія досі не виконує цільові показники витрат НАТО. 

Франція входить до топ-20, а президент Емманюель Макрон торік у резонансному телезверненні назвав Росію загрозою і запропонував поширити французьку «ядерну парасольку» на інші країни ЄС. Водночас у відносному вимірі Франція все ще поступається за рівнем внесків деяким європейським партнерам. Париж, за повідомленнями, досі відмовляється закуповувати озброєння для України в межах списку пріоритетних потреб (PURL), до якого активно долучаються Норвегія, Нідерланди, Німеччина, Канада, Швеція та Данія.

Попри те, що Росія зберігає військові амбіції й надалі генерує достатньо доходів для ведення війни, загальний висновок лишається незмінним. Підтримка України, яка стримує російську агресію, у абсолютних цифрах виглядає значною і часто стає об’єктом політичних маніпуляцій та дезінформації. Водночас для середнього платника податків у багатьох країнах вона не є надмірною — хоча її розподіл залишається нерівномірним.

Водночас більш стратегічне питання — що потрібно, аби великі економіки повною мірою відповіли на російську загрозу — залишається відкритим.

Методологія

У статті оцінюється середній внесок платника податків у підтримку України на основі відкритих даних із застосуванням єдиного підходу для порівняння між країнами. Загальні обсяги допомоги взято з Ukraine Support Tracker Кільського інституту світової економіки — вони включають військову, фінансову та гуманітарну підтримку.

Внутрішні витрати: для врахування внутрішніх витрат, де це можливо, додано оцінки видатків на біженців. Вони базуються на звіті OECD Migration Outlook 2022 і масштабуються за даними UNHCR щодо кількості українських біженців.

Порівняльний підхід: щоб забезпечити зіставність між країнами, загальні витрати ділять не на все населення, а на кількість зайнятих. Дані про зайнятість узято з OECD, Світового банку та національних статистичних служб. Кількість працівників використовується як наближений показник кількості платників податків — тобто тих, хто переважно фінансує державні витрати.

Подано два показники:

• допомога на одного працівника = загальна двостороння допомога / кількість працівників
• загальна вартість на одного працівника = (допомога + витрати на біженців) / кількість працівників

Усі показники є сукупними за період 2022–2025 років і наведені в євро.

Важливо

Ці оцінки покликані забезпечити єдину основу для порівняння між країнами. Вони не відображають фактичні індивідуальні податкові платежі та не враховують відмінності в податкових системах, час здійснення витрат чи можливі довгострокові економічні ефекти, зокрема внесок біженців у економіки країн, що їх приймають.